Меир, Голда

Ґо́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר‎; уроджена Ґолда Мабович (їд. גאָלדע מאַבאָוויטש‎) у шлюбі Ґолда Меєрсон (івр. גולדה מאירסון‎); 21 квітня [3 травня] 1898, Київ, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська політична та державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю (1969—1974). Міністр внутрішніх справ (1970), міністр закордонних справ (1956—1966), міністр праці та соціального забезпечення (1949—1956).
Народилася в м. Києві в родині Мойше-Іцхока (працював теслею) і Блюми Мабовичів.
У 1906 р. після єврейських погромів її родина переїхала у Мілвокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Ґолду за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоби здобути середню освіту, де познайомилася з Морісом Мейєрсоном, майбутнім своїм чоловіком. Вступила у «Поалей-Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, що проходив у Філадельфії.
У 1921 р. з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas». Після прибуття офіційно змінила запис імені Ґолді на Ґолда.
Мейєрсони вступили в кібуц Мерхавія. Ґолда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Ґуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошувалася до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 р. її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стала секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.
Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 р. Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 р. Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Ґолда Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 р. вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 р. й посіла посаду міністра праці та соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Ґуріона. Прийняла офіційно прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Ґуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена на міністра закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 р. Ґолда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.
У 1973 р. вона їздила у Ватикан і стала першим прем'єр-міністром Ізраїлю, хто отримав аудієнцію у Папи Римського.
Померла в 1978 р. у м. Єрусалимі та похована на горі Герцля.